Вантажні судна є основою світової торгівлі, здійснюючи перевезення товарів через світовий океан. Однак багато суден старіють, що викликає занепокоєння щодо їхньої придатності до плавання та безпеки екіпажів.
За даними Міжнародної морської організації (IMO), середній вік комерційних вантажних суден у світі становить понад 20 років. Це означає, що багато з них експлуатуються десятиліттями, що призводить до їхнього зносу та використання застарілих технологій.
Як довго може прослужити комерційне вантажне судно? Термін служби може варіюватися в залежності від декількох факторів, включаючи технічне обслуговування, матеріали, використані при будівництві, і умови, в яких воно експлуатується. Як правило, судно може залишатися придатним до плавання протягом 25-30 років, але деякі з них можуть прослужити довше за умови своєчасного технічного обслуговування.
Однак навіть за умови належного технічного обслуговування у старіючих вантажних суден можуть виникати проблеми, які впливатимуть на їхню морехідність і безпеку членів екіпажів.
Корозія корпусу: З часом вплив морської води та інших елементів може спричинити появу іржі та інших форм корозії, які послаблюють конструкцію вантажного судна. Це може призвести до пробоїн у корпусі або затоплення, що потенційно може стати причиною затоплення судна.
Механічні несправності: З віком судна, їхні двигуни, рушійні установки та інші важливі компоненти можуть зношуватися і виходити з ладу. Це може призвести до експлуатаційних затримок, несправностей або навіть катастрофічних поломок, які можуть становити загрозу членам екіпажу та вантажу.
Сучасні засоби та технології безпеки: У деяких випадках старим вантажним суднам може бракувати новітніх систем безпеки або технологій, таких як наприклад сучасних навігаційних приладів, що може стати причиною зіткнення або посадки на мілину в поганих погодних умовах або при поганій видимості.
Загибель El Faro є трагічним прикладом потенційних ризиків, пов'язаних зі старінням вантажних суден. El Faro був 40-річним контейнеровозом, який затонув під час урагану Хоакін у 2015 році, що призвело до загибелі всіх 33 членів екіпажу. Розслідуючи інцидент, Національна рада з безпеки на транспорті США (NTSB) виявила цілу низку проблем, які призвели до загибелі судна, деякі з яких включали відсутність на судні сучасних засобів безпеки. Навігаційне обладнання El Faro було застарілим, а капітан мав обмежений доступ до погодної інформації, що скоріш за все призвело до того, що він недооцінив силу урагану, який наближався.
У Ель-Фаро не було жодних шансів пережити такий шторм, як Хоакін. Всі 33 члени її екіпажу поплатилися за це життям.
У схожому інциденті понад три десятиліття тому, судно SS Marine Electric затонуло під час сильного зимового шторму, коли перевозило вугілля. 12 лютого 1983 року судно і 31 з 34 членів екіпажу загинули під час шторму після того, як морська вода потрапила в трюм і спричинила зміщення вугілля. 38-річне судно протягом багатьох років погано обслуговувалося: нова палуба і кришки люків не були належним чином закріплені. Вода потрапила в трюм, Marine Electric почав кренитися, втратив остійність і врешті-решт перекинувся.
Загибель Marine Electric призвела до значних змін у правилах безпеки на морі, в тому числі до створення Центру морської безпеки Берегової охорони США, який відповідає за безпеку комерційних суден, що експлуатуються у водах США. Катастрофа також призвела до прийняття Міжнародного кодексу з управління безпекою (МКУБ), який встановлює мінімальні стандарти безпеки для суден.
Виведення старих суден з експлуатації може бути складним завданням через економічні та екологічні фактори. Багато старих суден продовжують використовуватися, оскільки їхня експлуатація дешевша, ніж новтх, а витрати на виведення з експлуатації та утилізацію також можуть бути суттєвими. Крім того, багато старих суден все ще здатні перевозити вантажі і мають важливе значення для торгівлі в певних регіонах світу.
ІМО встановлює міжнародні стандарти безпеки та експлуатації суден, у тому числі вантажних. Ці стандарти періодично оновлюються, щоб відповідати технологічним досягненням і вирішувати нові проблеми. Судна, побудовані до впровадження цих стандартів, не зобов'язані відповідати їм заднім числом, але на них можуть поширюватися інші правила, залежно від їхнього віку та держави прапора, під яким вони експлуатуються.
Деякі країни встановлюють власні правила щодо експлуатації старих суден. Наприклад, Берегова охорона США вимагає, щоб усі судна, які працюють в американських водах, відповідали її правилам, незалежно від їхнього віку.
У деяких випадках старішим суднам можуть бути надані винятки, якщо буде встановлено, що вони експлуатуються безпечно і відповідально ставляться до навколишнього середовища. Наприклад, Міжнародна конвенція ІМО з охорони людського життя на морі (SOLAS) допускає винятки з певних вимог безпеки для суден, яким більше 20 років, але які належним чином обслуговувалися і вважаються такими, що перебувають у справному стані.
Ризики, пов'язані зі старінням суден, не можна ігнорувати. Зацікавлені сторони галузі повинні працювати над удосконаленням правил і стандартів безпеки, щоб краще захистити моряків і навколишнє середовище. Це включає заходи, спрямовані на поступове виведення з експлуатації старих суден і заміну їх більш сучасними та ефективними моделями.
