Профспілка робітників морського транспорту України (ПРМТУ) невтомно працює, підтримуючи українських моряків та їхні сім'ї. Голова ПРМТУ Олег Григорюк розповів Міжнародній мережі соціального забезпечення і допомоги морякам (ISWAN) про діяльність Профспілки та допомогу морякам в 2022 році.
- Яка місія ПРМТУ? Як організація працює для підтримання добробуту моряків в Україні в умовах тривалого конфлікту з росією?
Коли почалася війна, перше і найголовніше, що нам потрібно було зробити, це взяти себе в руки і продовжувати працювати, щоб захищати інтереси членів нашої Профспілки. Крім того, ми повинні були стати прикладом стійкості та впевненості в завтрашньому дні, адже наші моряки перебували хто де: хто на суднах, хто на окупованих територіях, хто в містах, де були активні бойові дії. Моряки повинні були зрозуміти, що Профспілка на місці, і ми продовжуємо боротися за їхні права, адже це наша головна місія - захист прав та інтересів членів Профспілки.
Ми підготували звернення до міжнародних організацій і судновласників, щоб українські моряки не заходили в російські порти, а також щоб нашим морякам йшли назустріч у питаннях продовження контрактів. Ось такі були завдання в перші дні війни.
- З якими проблемами зіткнулися моряки в Україні на початку війни?
З перших днів вторгнення ми почали отримувати сотні звернень із проханням надати допомогу максимально різного характеру: соціального, фінансового, логістичного. І ми спробували відповісти на всі виклики. Це зрозуміло, що моряки, які мали терміново виїжджати з регіонів активних бойових дій, потребують усього. Це базові гігієнічні потреби, одяг, їжа, іграшки для дітей, дах над головою. Ось була ситуація: капітан із Маріуполя. Моряк повернувся 23 лютого з рейсу. Вдома на нього чекала вагітна дружина і маленька донька. 24-го почалася війна. Коли ми вже допомогли їм виїхати з Маріуполя, то він розповів, що вони пережили. Вони пили дощову воду, бо закінчилася питна. Жили при обстрілах і в страху щодня. А ще в нього мама з онкологією. З нашою допомогою вони приїхали до Одеси, тут ми їх поселили в готелі. Дружину забезпечили медичними консультаціями: вона народила в Одесі. Мамі також знайшли лікаря. А також допомогли їм матеріально. Але потім вони прийняли рішення рухатися далі й виїхати в безпечніший регіон. Дуже радий, що сім'я зараз у безпеці.
- Яку допомогу і підтримку ПРМТУ змогла запропонувати морякам та їхнім родинам, які постраждали від конфлікту?
Ми доклали максимум зусиль, щоб допомогти всім, хто до нас звертався. Людей, які приїжджали з окупованих регіонів або з областей, де тривали активні бойові дії, ми розселили в готелях. Деяких евакуювали в безпечні райони, когось ми вивезли за кордон.
Консультації, гуманітарна допомога, відповіді на запитання, і звичайно, підтримка фінансова. Це все наша щоденна робота. Зараз багато людей пишуть заяви на матеріальну допомогу у зв'язку з важким фінансовим становищем, тому що моряки залишилися без засобів існування. Адже з 25 лютого минулого року ніхто старше 18 і молодше 60 виїжджати за межі країни не може.
- У партнерстві з ISWAN ПРМТУ допомогла морякам та їхнім родинам отримати фінансову допомогу через Фонд кризової підтримки України SIRF. Як ця робота допомогла тим, хто її потребує?
Базові потреби нікуди не поділися. Всі ті, хто не можуть виїхати і не можуть заробляти гроші, перебуваючи в країні, продовжують зазнавати суттєвих фінансових труднощів, продовжують звертатися до нас і до різних благодійних фондів. І ми вдячні ISWAN, що він підтримав нашу ініціативу з надання індивідуальної фінансової допомоги морякам, які найбільше постраждали від війни, а також тим людям, які змушені були залишити свої домівки і переїхати. Цей проєкт для них - це велика підтримка. Після проєкту ми отримали величезну кількість позитивних відгуків, подяк. Це були і дзвінки, і смс, і в соціальних мережах писали, навіть малюнки дітей нам надсилали. Нам дуже приємно, що проєкт допоміг людям.
- Через рік після початку війни в Україні, як змінилося становище українських моряків та їхніх родин?
Для тих, хто продовжує залишатися в Україні, ситуація стає дедалі критичнішою з кожним днем. Бо люди не мають можливості працювати в морі та користуватися своїми високопрофесійними навичками й знаннями. Морякам доводиться влаштовуватися на іншу роботу. Вони йдуть у поліцію, в супермаркети, на СТО - куди завгодно, щоб забезпечити свої сім'ї. Зараз усі поставлені в найжорстокіші умови. Для більшості моряків це ризик непорівнянний із заробітками.
- Якщо український моряк опинився у скрутному становищі через війну в Україні або потребує підтримки, що йому робити?
Для мене абсолютно очевидно те, що ми є єдиною на сьогоднішній день організацією, яка надає гідну допомогу різного формату, для тих, хто до нас звертається. Не всі українські моряки є членами нашої Профспілки, але ми намагаємося допомогти всім. Зараз точно не час відмовляти в підтримці. Українські моряки розраховують на нас і на наших партнерів. Ми єдина профспілкова організація в Україні, з якою ISWAN працює ексклюзивно. Спільні проєкти - це ключовий показник того, що нам довіряють у світі.
- Якби ви могли висловити слова підтримки тим, хто все ще стикається з труднощами або проблемами, що б ви сказали?
Ніхто не готував нас до таких викликів. Мені здається, що більшість навіть не могли уявити, що таке можливо: війна у 21 столітті. Не можна підготуватися до неї ні ментально, ні фізично. Я хочу сказати, нашим морякам, щоб вони не опускали руки, адже ми разом і нам потрібно триматися і робити все можливе, щоб зберегти життя, здоров'я, а потім продовжувати працювати в морі і допомагати відновлювати нашу країну.